Брусочок дубовий розміром 10х10х70мм — первинний міцелій найвищої якості на дубовій паличці.
1 брусочок-мицей (грибна паличка) розрахований на 3 кг деревини.
Наприклад, якщо панчіш важить 11 кг, для неї беруть 3-4 брусочки.
Призначений для внесення грибниці всередину колоди (колоди, панчіхи, тп) і/або пня через вбивання самого брусочка в просвердлений отвір для нього. Для великих колод і пнів свердляться отвори діаметром 10 мм і завдовжки 70 мм, брусочок вбивають туди повністю. Якщо колоди або пеньки невеликого розміру свердлять отвори меншої довжини, вбивають туди частину бруска, а ту частину, що залишилася зовні, спилюють або відламують і вносять уже в інший отвір.
Також брусочки можна вбивати в щілини природного та механічного походження; в отвори в деревині, що виникають у процесі життєдіяльності паразитичних рослин, наприклад, омели, ременю або внаслідок життєдіяльності птахів, наприклад, дятла; в інші подібні місця.
Деревину для зараження можна використовувати як спилену (бревну, панчіх, колоди), так і на корню (пні, мертві та дерева, що гинуть); як свіжу, так і напівжальну, навіть кілька років; як живу, так і мертву.
Головне, щоб деревина була линя й не трухлячи, бажано, без слідів цвілі, принаймні, без великої її кількості.
Якщо деревина суха, перед посадкою в неї міцелія на дубових брусочках (грибних паличках), потрібно її зволожити, "наживити", "напоити" вологою. Чурки замочуються на 2-3 дні в старих коригах, виварках або в ставках, ставках, озерах, річках. Сухий пінек на корню обливають 3-5 разів на день упродовж тижня. Саму грибну паличку (дубовий брусочок) теж можна "потримати" у воді 1,5-2 години перед посадкою.
Коли заражувану деревину зволожити неможливо, наприклад, коли пень розміщений дуже далеко від джерела води, або коли заражається сухе або високе дерево, щомирає, нічого страшного, заражайте сухими, природні опади пізніше "правлять" справу.
Після зараження колоди розміщуються в тіністих (ть, півть, розсіяне світло) і, за можливістю, вологих місцях на присадибних ділянках або в приміщеннях (підвалах, льохах, сараях тощо). Їх можна залишати на вулиці на постійній основі, грибниця переносить будь-які морози, укривати на зиму водночас не обов'язково. А можна заносити в приміщення з плюсовою температурою, де вони продовжують плодоносити (від +8 °C).
Гриби з'являються через 3-7 місяців після саджання, у деяких випадках до 12 місяців, залежно від щільності деревини та умов довкілля. Деревина, яку міцелій освоює найдовше, буде довше та плодоносити. Зазвичай, скільки місяців заражається деревина, стільки років вона й плодоносить.
Урожайність щонайменше 35% від ваги пенька, але найчастіше набагато вища. Тобто, врожайність з одного дубового брусочка (грибної палички) від 1 кг грибів і більше!
Енокітаке (японський папонь, зимовий японський гриб), Agaricus velutipes
Це уродженець Японії. Деякі дослідники об'єднують цей гриб з облямівкою зимовим. Його назва перекладається як «гриб під снігом», тому що в природі росте він не тільки в теплу пору року, але й узимку, на пнях дерев листяних порід. Капелюх лісових енокітаке коричнево-жовтогарячі,
а культивованих — сніжно-білі, діаметром не більш ніж 1 см. У енокітаки дуже ніжний, свіжий смак і чудова хрустка м'якоть.
У природі енокітаке схожий на наше опеня.
У енокітаке дуже ніжний, свіжий смак, який не перебиває смак інших компонентів.
У сирому вигляді вони прекрасні в салатах. Також еноки можна варити (тільки швидко), класти в супи та до овочів, що смажаться. У закритому пакеті в холодильнику вінітаке можуть зберігатися до тижня.
Полісахарид фламмулін, що міститься в грибі, — ефективний антиоксидант, який
запобігає розвитку раку. У передмісті Нагано (Японія), де вирощують і регулярно їдять
гриби енокі, відсоток онкологічних захворювань втричі нижчі, ніж у середньому по країні.
Більш ніж підходить для вирощування в домашніх умовах. Головне — придбати міцелій гарної якості перевіреного виробника.
